Про с.Кринки

Історія виникнення села

Сучасний стан

Навряд чи знайдеться хоч би одна Людина у світі, яка б ніколи не милувалася природним краєвидом, не бажала б ще й ще поринути у затишну прохолоду лісу, духмяні пахощі степу, різнобарв'я лук, прозорість озер і річок, таємничу привабливість моря та бодай не згадувала і не носила в собі упродовж усього життя відчуття прекрасного від спілкування з природою.

І хоча на глобусі, на карті світу чи з космічних висот Херсонщина - невелика цятка, та все пізнається в порівнянні. Наш край-це 1/5000 частина сущі планета Земля, це 1/2000 частина Євразії, це 4,7%території України! За площею область майже така ж, як ряд країн світу, з-поміж яких Албанія, Вірменія, Бельгія, Македонія. І складовою частиною Херсонщини є населений пункт – село Кринки.

Наше село Кринки має давню історію. Воно виникло на початку ХХ століття. Люди поселялися вдовж річок Конки і Кринки хуторами. Є відомості що давні поселення сягають ще доби бронзи, відкриті 1977р. і обстежені 2001р. археологом М.Оленковським. Назва села походить від слова криничка, яких багато на території прибережної смуги. Протяжність села 12 км. Село розташоване на відстані 50 км до обласного центру – Херсона та 38 км до районного центру Цюрупинська.

Село Кринки підпорядковане Козачелагерській сільській Раді.

Основна вулиця ім. Остапа Вишні, а також з’явилися нові вулиці та провулки. Серед них провулок Рибацький, вулиці: Абрикосова, Прибережна, Степова та ім. Л.Українки.

Основна вулиця названа на честь видатного українського гумориста Остапа Вишні, який полюбляв відпочивати у нашому селі.

Наше село належить до тих українських сіл, які розвиваються. В селі нараховується 478 дворів та проживає близько 1 тис. населення. Показник приросту населення додатній. Зниклих вулиць немає.

На території села діють два лісництва - Дніпровське та Кринківське, пансіонат «Іскра» від Каховського заводу електрозварювального устаткування, турбаза ім. Остапа Вишні, пошта, фельшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-ІІ ст. з комп'ютерним класом, сільська бібліотека, в якій налічується 6200 примірників літератури, 4 магазини-продовольчих та продуктових товарів та 1магазин господарських товарів.

У 2008 році село було газифіковане. Активну участь в організації газифікації взяв приватний підприємець Рижий Валерій Миколайович.

Село має автобусне сполучення з містами: Херсоном, Новою Каховкою, Цюрупинськом та навколишніми селами.

Туристсько – рекреаційні та екскурсійні можливості села

Територія нашого краю належить до Західно-Причорноморського рекреаційного регіону. Характеризуються наявністю ландшафтних, кліматичних, пляжних і пізнавальних рекреаційних ресурсів. Від греблі Каховської гідроелектростанції до Дніпровського лиману довжиною 90 км , шириною 15-20 км простягається справжній оазис півдня України – нижньодніпровські плавні, національний природний парк. Це чудова країна островів серед розгалуженої сітки численних каналів, рукавів та озер. Це мальовничі краєвиди річки Конки і річки Кринки – приток Дніпра. Це Підстепенський, Маячанський, Дідовий, Фроловий і Казначейський лимани. Це такі заплавні озера, як Велика і Мала Злодіївка і Чортивате. Прекрасний край. Заплавні озера порослі прибережно – водною рослинністю.

Найпоширеніша рослина – очерет звичайний, зарості якого відіграють важливу екологічну роль. Вони очищають води Дніпра від забруднення, виконуючи функцію природного фільтра. Ростуть верби, осокір, тополя, ясен. Біла та жовта лілія занесені до Червоної книги України.

Водяться щука, короп, карась, окунь, сом, лящ. Тут гніздяться лелеки, качки, чайки, баклани, чаплі. На деревах будують гнізда орлани. У плавнях багато жаб, вужів та водяних змій.

Розкішні дніпровські плавні, тихі річкові заплави створюють сприятливі умови для відпочинку у нашому селі. Річкові заплави приваблюють рибалок та мисливців. Берега річки Кринки являються зернинкою багатьох туристичних груп. Тут щороку купаються і відпочивають учні нашої школи, коли відвідують оздоровчий табір «Сонечко». У пансіонаті «Іскра» відпочивають робітники Каховського заводу устаткування.

Однією із сторінок історії села є турбаза ім. О. Вишні. Історія створення турбази розпочалася в грудні 1947р. з організації першого приписного мисливського господарства «Кринки» площею 4000 га. На його створення було виділено 17000 крб. Все це здійснилося завдяки Василю Андрійовичу Рановському, який приїхав в село Козачі Лагері разом із жінкою, призначеною головним лікарем дільничної лікарні.

За спеціальністю він був інженером-будівельником, до того ж ще до війни він ставав багаторазовим призером республіканських змагань по стендовій стрільбі.

Весною 1948р. в Кринки завезли будівельний матеріал, виділили моторний та близько двох десятків невеличких мисливських човнів.

У 1950р. розпочалося будівництво Будинку відпочинку мисливців і рибалок. Перший корпус був дерев'яний. Зростала та поширювалась популярність Будинку відпочинку «Кринки». Цілими групами сюди приїжджали харківські та криворізькі робітники й службовці , шахтарі Донбасу, металурги Жданова (нині Маріуполь), Запоріжжя. Потягнувся і творчий люд: артисти, художники, письменники з Києва, Львова, Харкова, Одеси.

У1955р. у Кринки вперше приїхав Остап Вишня - популярний в ті роки український письменник, гуморист. Розповідають, що він спустився по стежці до причалу, оглянув тихе кринківське плесо і захоплено вигукнув: «Яка краса! Оце так благість! Дайте човен!..» «Хто в Крим, а я в Кринки!»- говорив він своїм друзям і запрошував їх з собою. Це зізнання Остапа Вишні стало крилатим висловом і саме ним починається одна з його розповідей «Мисливських усмішок».

Павло Михайлович Губенко (літературний псевдонім Остап Вишня) приїжджав відпочивати до Кринок майже кожного літа. Вишня на повні груди вдихав чисте повітря, полюбляв вести не торопку розмову з місцевими жителями про товари, що привезли в місцевий магазин, ціни на цюрупинському ринку, слухав розповіді про сільські події, болісні спогади про недавню війну...

Без ніякої дипломатії чи будь-яких оглядин на Павла Михайловича говорили селяни, бо був він для них своїм, домашнім, близьким, добре знаним і зрозумілим.

«Багатостраждальним трудівником на теренах народного життя, як і вони самі » - так писав Юрій Голобородько у своєму нарисі «На рибалці у Кринках».

Місцеві жителі Кринок – І.О.Прудський, Ю.В.Попов (нажаль уже покійні) добре знали письменника і розповідали, скільки добра він зробив нам криничанам, як любив він зустрічатися з простими людьми в полі, посеред дороги, на березі річки Конки, дізнаватися про їхні житейські горе і радість.

Мальовнича природа нашого краю надихнула О. Вишню на створення таких усмішок, як – «Щука», «Дідів лиман», «Круглик», «Шия». Все це реальні назви. В усмішці «Щука» є таке місце: «Побила всі того літа щучачі рекорди одне симпатичне подружжя спортсменів, немолодих уже людей, Валентини Василівни та Гаврила Івановича. Скільки ж вони щук поперетягали! Та яких! Щоправда на три пуди з фунтом не було, а так до десятка кілограмів бували. І знаєте що? На доріжку! На блешню!

Гаврило Іванович сідав на весла, а Валентина Василівна з доріжкою. Виїздили вони двічі на день: уранці й увечері. Як виїдуть, обов'язково мінімум з півдесятка щук і є! А було, що ой до двох десятків. По кілограму і більше. Що дивно, коли веслує Валентина Василівна, а веде доріжку Гаврило Іванович, дуже рідко бралася щука! А як тільки доріжка у Валентини Василівни – тягне одну за одною! Особлива якась симпатія у щук до Валентини Василівни. Чи, може, самі щупаки бралися?»

В серпні – вересні 1956 року в останній раз із дружиною Варварою Олексіївною Остап Вишня відпочивав в Кринках, багато рибалив, працював над оповіданнями.

20 вересня Остап Вишня поїхав до Києва, а рівно за тиждень спільнота столиці проводжала його в останню путь. З тих пір з його іменем пов’язане наше село.

В 1957 році почалися масові заїзди відпочиваючих. Тоді обласна рада мисливців і рибалок почала давати заявки для поїздки на полювання та риболовлю Кринки. З 1958 року Будинок відпочинку мисливців і рибалок перейменували в Будинок відпочинку імені Остапа Вишні.

На території турбази розташоване погруддя Остапа Вишні та збережений будиночок в якому він відпочивав, приїжджаючи до нас в село. У 1968 році було виділено 5 млрд. крб. для спорудження кам'яного корпусу, їдальні, адміністративного корпусу, літнього кінотеатру. На базі Будинку відпочинку проводились заходи союзного значення, знімалися художні та документальні фільми. Першим документальним фільмом про село Кринки був фільм «Вишневі усмішки», створений Українською студією хроніко- документальних фільмів у 1961 році.

У 1990 році, у зв'язку з розпадом СРСР, Будинок відпочинку передали в обласну туристичну спілку «Лілея». Спілка перейменувала Будинок відпочинку у турбазу імені Остапа Вишні. Ще декілька років проіснувала турбаза. Кількість відпочиваючих зменшувалася. Кошти з боку держави не виділялися, обслуговуючий персонал звільнився. Будівлі не ремонтувалися. У 2004 році майно турбази було продане. У 2008 році у турбази з'явився новий господар. В останні роки турбаза починає відновлювати свою роботу.

Нове покоління кринчан береже пам'ять про майстра дотепного гострого слова - Остапа Вишню.

Його ідею бережного ставлення до природи, любові дорідної землі втілюють у своїх віршах наші односельчани.

Про Кринки

Розкинулося на березі одної річки,

Що Кринкою тепер зовуть,

Село маленьке мальовниче,

Хороші люди в нім живуть.

І дехто з них ще пам'ятає,

Що півстоліття тому

Письменники приїздили знанні

Забути про міські турботи й втому.

Причарували їх зелені плавні